Соня сиділа на підвіконнику і тихо лаяла грозу попиваючи чай з медом. Вона знала він зараз набирає її номер телефону, але та чортова гроза! Вони так і не поговорять сьогодні, а завтра вони вже побачаться через два роки розлуки, вони побачаться, але вона хоче поговорити з ним ЗАРАЗ - ВЖЕ.
Звук вхідного повідомлення заглушив грім який прокотився над містом. Вона легко зіскочила з підвіконника і підійшла до лептопа який лежав на ліжку. "Кохана Софійка, чекаю тебе завтра біля головного виходу в аеропорту"
"Клята гроза" подумала Соня вмощуючись на підвіконнику, "все одно буду чекати, він обіцяв що подзвонить, ОБІЦЯВ..."